Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 914/2658/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. (доповідач), Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 рокуу справі№ 914/2658/14господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" доПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"про зобов'язання вчинити дії та виконати умови договору за участю представників: від позивача: Усик А.Г., від відповідача: Юр М.А.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Європейський газовий банк" та до Трускавецького відділення №1 ПАТ "Європейський газовий банк" про зобов`язання відповідача-1 здійснити платіжні операції ПрАТ СГК "Дніпро-Бескид" за платіжними дорученнями і, з урахуванням уточнень, про зобов`язання відповідачів повернути грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., що зберігалися на депозитному рахунку у ПАТ "Єврогазбанк" та 8 797,00 грн. нарахованих відсотків за користування вкладом, термін якого закінчився 04.08.2014 відповідно до договору банківського вкладу №3498/26 від 01.08.2013.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.08.2014 провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Трускавецького відділення №1 ПАТ "Єврогазбанк" припинено, а справу №914/2658/14 в частині позовних вимог до ПАТ "Європейський газовий банк" направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 (суддя Бондарчук В.В.) у справі №914/2658/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 (судді: Ільєнок Т.В. - головуючий, Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено частково, зобов`язано ПАТ "Європейський газовий банк" виконати платіжні доручення №175 від 21.05.2014 про перекидку коштів у розмірі 50000,00 грн. з рахунку №260023013498 на рахунок №260040060941; №180 від 05.06.2014 про сплату коштів у розмірі 40000,00 грн. за водопостачання з рахунку №260023013498 на рахунок №2600130152; №181 від 05.06.2014 про сплату коштів у розмірі 120000,00грн. за електроенергію з рахунку №260023013498 на рахунок №260363011877; №182 від 05.06.2014 про перекидку коштів у розмірі 100000,00 грн. для виплати заробітної плати з рахунку №260023013498 на рахунок №260040060941; №183 від 19.06.2014 про перекидку коштів у розмірі 2320000,00 грн. для виплати дивідендів з рахунку № 260023013498 на рахунок № 260040060941. В іншій частині позовних вимог щодо повернення грошових коштів, що зберігалися на депозитному рахунку, та нарахованих відсотків за користування вкладом, відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що банк був зобов`язаний перераховувати грошові кошти з відкритого для клієнта банківського рахунку та задовольняти платіжні доручення позивача до моменту введення тимчасової адміністрації, тобто до 17.07.2014.

Не погоджуючись із судовими рішеннями в частині задоволення позову ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник зазначає, що банк знаходиться у процедурі ліквідації. За п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.03.2015 у зв`язку із перебуванням судді Татькова В.І. у відпустці у справі №914/2658/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 у справі №914/2658/14 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.04.2015 у справі № 914/2658/14 у зв`язку з відпусткою судді Плюшка І.А. та виходом з відпуски судді Татькова В.І. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Татьков В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 розгляд касаційної скарги відкладено та продовжено строк її розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.05.2015 у справі № 914/2658/14 у зв`язку з виходом з відпустки судді Плюшка І.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Самусенко С.С. (доповідач), Татьков В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 розгляд касаційної скарги відкладено.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, зокрема, зазначає, що норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на вкладників - юридичних осіб, просить залишити оскаржувані судові рішення в силі.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2009 між ЗАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид", правонаступником якого є ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид", як клієнтом та ВАТ "Європейський газовий банк", правонаступником якого є ПАТ "Європейський газовий банк", укладено договір банківського рахунку №3498. За даним договором банк зобов`язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

За п.1.2 договору банк відкриває клієнту рахунок №260023013498 в національній валюті України та в іноземних валютах та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Судами встановлено, що 21.05.2014, 05.06.2014, та 16.06.2014 позивачем надано відповідачу для виконання платіжні доручення №175, №180, 181, 182, 183 про перерахування коштів з рахунку №260023013498 на інші рахунки.

Вказані платіжні доручення відповідачем не виконано.

Відповідно до п.7.1.2 ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За ст.1074 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст.1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Судами встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.07.2014 №57 розпочато процедуру виведення ПАТ "Європейський газовий банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17.07.2014 по 17.10.2014.

За п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п.6 ст.2 даного Закону ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов`язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині зобов`язання банку виконати платіжні доручення господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вимоги позивача до відповідача не є майновими вимогами, а позивач, відповідно, не є кредитором відповідача, на якого поширюються обмеження встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Колегія суддів касаційної інстанції на підставі положень ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність" дійшла висновку про те, що між сторонами склалися зобов`язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції чинній на час виникнення спору.

Такої позиції дотримується ВСУ у постановах від 01.04.2015 у справі №910/5560/14 та від 25.03.2015 у справі №910/9232/14.

За ст.11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено усі обставини справи, які входять до предмета доказування у цій справі, але неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

Касаційна інстанція погоджується із висновками судів в частині відмови у позові про зобов`язання відповідача повернути депозитні кошти та відсотки на підставі договору банківського вкладу №3498/26 від 01.08.2013, оскільки, заяву-вимогу від 14.08.2014 з проханням повернути депозитні кошти у розмірі 500000,00 грн. позивачем надіслано банку після введення тимчасової адміністрації.

Судові рішення в цій частині не оскаржуються.

За ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно ч.6 ст.49 ГПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки скаржник звільнений від сплати судового збору, та з огляду на задоволення касаційної скарги, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг підлягає стягненню до Державного бюджету України з позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі №914/2658/14 в частині задоволення позовних вимог ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" до ПАТ "Європейський газовий банк" та стягнення з ПАТ "Європейський газовий банк" судового збору скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Стягнути з ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" до Державного бюджету України 26 300 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" до Державного бюджету України 26 300 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков